Наші славетні земляки...

  «Її душа у пісню перелита

Живе в тобі, Поліський краю мій…»

ОЛЬГА ПИЛИПІВНА ДОБАХОВА

– українська народна поетеса-піснярка, організатор і художній керівник самодіяльного народного хору с.Кирдани народилась 25 вересня 1910 року в селі Першки (тепер в складі с.Кирдани) в бідній сім’ї, де було дев’ятеро дітей. З дитинства виконувала всю хатню роботу, пасла гусей. Щоб веселіше було, впівголоса співала. Сім’я була співуча, пісень знали безліч. Гарно співали батьки. В 20-ті роки сім’я Ольги Пилипівни одна з перших вступила в колгоспну артіль. Після пережитого голоду 1932-1933 років, яка тяжко хворіла, посилають на лікування в Ялту. Потім працює на ткацькій фабриці в Києві, де знайшла своє кохання. Разом з чоловіком – військовослужбовцем переїхала і працювала на Далекому Сході, Вірменії, Грузії в Азербайджані. Була піонервожатою, організовувала художню самодіяльність.

Учасниця Другої Світової війни. Працювала в шпиталі, була зв’язковою партизанів, потім санінструктором в партизанському з’єднанні О.Сабурова. В часи перепочинку між боями почала складати вірші, пісні. Після війни сім’я Добахових повертається в рідне село. Ольга Пилипівна вирішує організувати хор. Для першого виступу хору (1949 рік) пише пісню про своє село, передовиків колгоспу, які відновлюють зруйноване війною господарство. Так з’явилась її пісня про кирданівських хмелярок. З 1949 по 1976 рік О.П.Добахова – незмінний керівник самодіяльного хору села Кирдани. Хор заслужив численні грамоти, дипломи, медалі фестивалів та конкурсів. В грудні 1968 року Міністерство культури УРСР присвоїло Кирданівському хору звання народного. О.П.Добахова – автор багатьох віршів, пісень (слів та музики) які виконував хор. В них оспівується рідна поліська земля, її працьовиті люди. Значне місце в творчості поетеси займають ліричні твори. Ольга Добахова – людина завидної долі. Природа наділила її щедрим талантом поета.

Творчий доробок Ольги Пилипівни ваговий: 220 віршів, 85 пісень, покладених на музику, яку сама ж і писала. Твори поетеси видрукувані в багатьох збірках, в 1957 р. –«Сяють зорі на Поліссі», 1961 р. – «Серце співає», 1962 р. – «Степові квіти».

Нагороджена орденом «Знак пошани» (7.03.1960).

Заслужений працівник культури (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 24.02.1971).

Померла 8 жовтня 1982 року.

В 1992 році встановлена щорічна премія ім..О.Добахової (обласним відділенням українського фонду культури). Першим її лауреатом став народний самодіяльний хор села Кирдани.

26 вересня 2010 року в селі Кирдани на честь 100-річчя від дня народження О.П.Добахової відкрито меморіальну дошку на фасаді Будинку культури.

#Він_наш_земляк_Він_наша_слава

#Овруцька_центральна_бібліотека

Персоналії (продовження).

Люди, які возвеличили наше місто Овруч.

Росковинський Цезар Сильвестрович. 

1915 - 1944 роки життя.

Герой Радянського Союзу.

Народився на хуторі Верхні Мальці, Виступовицької
сільської ради, Овруцького району.

                                                        Рослик Павло Адамович.

1919 - 1956 роки життя.
Герой Радянського Союзу.

       Народився с.Селезівка, Овруцького району.

Стоцький Феодосій Нестерович.

1911 - 1974 роки життя.

Герой Радянського Союзу.

Народився с.Великі Мошки, Овруцького району.

Замишляєва Валентина Григорівна.

1924 - 1987 роки життя.

Герой соціалістичної праці.

Народилася і працювала в с.Левковичи, Овруцького району.

Книшевич Пелагея Максимівна.

1926 - 2008 роки життя.

Герой соціалістичної праці.

Народилася  в с.Антоновичи, Овруцького району.

Персоналії.

Люди, які прославили наше місто!

Прапор міста Овруча.

Герб міста Овруча.

     Дашкевич Остап (або Остафій) (бл. 1472 — 1535) — Гетьман України, один з перших організаторів козаччини,  староста канівський і черкаський, народився в Овручі.
    Макарій Канівський (бл. 1605 — 1678) — український архімандрит, народився в Овручі, у 1660 — 1671 роках керував монастирем. 26(13) травня відзначають день перенесення мощів Святого, а 25 травня, 20 червня та 10 жовтня відзначають день пам'яті всіх Волинських святих. В місті Овручі було встановлено пам'ятник Макарію (Токаревському)  і освячено 2008 року.
    Кац Семен Юділевич (* 1915 — † 1985) — народився в місті Овручі, Житомирської області, український вчений-правознавець, доктор юридичних наук. Нагороджений орденами Червоної Зірки (1944), Вітчизняної війни II ступеня (1944), медалями «За відвагу» (1943), «За оборону Москви» (1944), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) та ін.
    Козінцева Лариса Максимівна (* 1929 — † 2005) — народилась  в Овручі Житомирської області, український гідролог, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
    Лавринович Олександр Володимирович (1956) — український політик і державний діяч, народився в Овручі.
    Андрій Малишко (1912 — 1970) — український поет, перекладач, літературний критик. , в Овручі працював учителем. Премії та нагороди:
1947 — Сталінська премія за збірку «Лірика» та поему «Прометей».
1951 — Сталінська премія за збірку «За синім морем».
1964 — Шевченківська премія за збірку «Далекі орбіти».
1969 — Державна премія СРСР за збірку «Дорога під яворами».
    Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», а також медалями.
    Мулевич Василь — майор Армії УНР.(1 січня 1896 - 22 травня 1971) -  народився в Овручі.
   Ржевуцький Віктор Юрійович — народився 6 жовтня 1901, місто Овруч Волинської губернії, нині один із районних центрів Житомирської області — помер приблизо 26 червня 1927,  козак 6-ї гарматної бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР, інженер-економіст. На початку 1920-х років записав «Спогад» про останній наступ Армії УНР восени 1920 року та про похорон українських вояків у Сатанові.
   Стефано Іттар — італ. Stefano Ittar; ародився 1724, Овруч (Україна) — помер 1790, Валетта (Мальта) — італійський архітектор, яскравий представник сицилійського бароко, народився в місті Овручі.
    Цибульник Суламіф Мойсеївна — народилася в м. Овруч Житомирської обл. в родині бухгалтера,  український кінорежисер.